Влітку Віктор Скрипник після річної паузи у кар’єрі повернувся у «Зорю», яку очолював з 2019 до 2022 року. Ця пауза трапилася на тлі двох не надто успішних періодів у «Ворсклі» та особливо у «Металісті 1925».
Сайт Tribuna.com поспілкувалася з тренером, зокрема на тему перезавантаження внаслідок невдач, зміни бачення та поточних принципів роботі. А також про сезон «Зорі» в УПЛ, де команда видала непогане перше коло та йде восьмою у таблиці – з відставанням у 3 очки від єврокубкового четвертого місця.
«У мене є контракт з федерацією футболу у Німеччині, є свій акаунт – можу дивитись тренувальні процеси та ігри всіх команд»
– Перед поверненням у «Зорю» у вас був фактично рік паузи. У ЗМІ була інформація, що ви перебували у Німеччині, де зокрема начебто вдосконалювались, проходячи практики/курси. Чи можете детальніше розповісти, чим саме займались у цей період?
– Це нормальна практика. Футбол – це щоденна робота. Завжди хочеться на щось звертати увагу. У мене є контракт з федерацією футболу у Німеччині, є свій акаунт. Я можу дивитись тренувальні процеси та ігри всіх команд, навіть в онлайн-режимі. Коли продовжуєш ліцензію, то також прослуховуєш певну кількість годин різних лекцій. Вибираєш теми, які тобі цікаві.
Мені, наприклад, була цікавою тема про інтеграцію іноземних гравців у німецькому футболі. Тому що кожна країна, кожна національність – це різні типи людей: бразильці, італійці, африканці. Чим вони живуть, яка культура, на що звертають увагу команди – у такому плані. Порівнюєш, проводиш паралелі з тим, що у нас в Україні.
Тому відпочивав, проводив час з родиною та водночас збагачував знання.
– Це також було ментальне перевантаження? До цього був невдалий період у «Металісті 1925», коли ви самі пішли у відставку, хоча гравці начебто просили залишитись.
– Я не те, що наївся футболом… Я – доросла людина, тому розумів, що краще зачинити одні двері, а десь відчиняться інші. Я взяв на себе відповідальність. Прийняв рішення – попросив, щоб керівництво прийняло відставку.
Це футбольне життя. Завжди все гладко не повинно бути, постійно є якісь нюанси. У «Металісті 1925» тоді був такий момент: становлення команди, виліт у Першу лігу, пертурбації у команді, все змінювалося. Чим міг допомагав, але водночас у кінці завжди має бути результат. Тому й прийняв таке рішення – віддати комусь це місце, нехай хтось інший спробує. Ми дотепер і спілкуємося, і зустрічаємося, тому нічого такого з клубом не було, щоб на підвищених тонах, наприклад. Розійшлися по-дружньому. Це теж досвід.
І впродовж цього року я всім відмовляв. Не хотів. Для себе вирішив, що рік проведу зі сім’єю у Німеччині, де живу вже багато років. Насолоджувався свободою, можна так сказати. Але звертав увагу на те, що творилося у футбольному світі.
– Була інформація, що окрім «Зорі» було декілька інших пропозицій, зокрема варіант у Чехії. Чи можете поділитись конкретикою, чому не вийшло та чому у підсумку обрали повернення у «Зорю»?
– Пропозиції були, але, знову ж, я всім відмовляв. Сказав, що розглядатиму пропозиції лише влітку. Були й хороші та привабливі проєкти. Але якщо пообіцяв сім’ї, що нікуди не вириватимусь – то так і зробив. Хоча наприкінці цього періоду вже дуже хотілося знову цього адреналіну.
З «Зорею» у мене завжди були хороші стосунки. Переговорили з президентом буквально кілька хвилин – і я дійшов до висновку, що все ж сюди повернусь.
«Я вже забув, коли я востаннє грав «ромбом». 4-5 років тому, певно»
– Поєднаю кілька попередніх питань в одне наступне: чи та невдача у «Металісті 1925» та цей період паузи якось змінили ваше бачення футболу як тренера? Якщо так, то чи можете назвати конкретні моменти?
– Футбол завжди розвивається, не можеш постійно покладатися на свій старий багаж – як ти колись грав, як ти колись тренував. Гравці – дуже важливі для твоїх поглядів. Завжди намагаєшся це враховувати.
– Ви точно знаєте, що стосовно вашого бачення футболу давно використовують цей стереотипний термін «ромб». У поточному сезоні ми не бачимо натяків на це, навпаки – є форвард Будківський і є швидкі вінгери, які використовують ширину поля. Це якраз зміна бачення чи просто підлаштування під підбір гравців?
– Я вже забув, коли я востаннє грав «ромбом». 4-5 років тому певно, коли ще у «Зорі» був. У «Ворсклі» одну гру проти АІК зіграли.
Дивишся на футболістів – і воно не підходить їм. Ти не маєш права грати «ромбом» проти певних тактик, ти ж також вивчаєш своїх суперників. А прийти, все ламати та змушувати грати у «ромб» попри результати – це таке собі. Результат завжди важливий. Якщо його немає, то як змусити гравців вірити? Я вже підлаштовуюся під те, що у мене є.
Колись вдавалося у «ромб», так. Хороший підбір виконавців був у «Зорі», Юрченка тоді запрошували під це. У «Ворсклі» та «Металісті 1925» вже не грав. Якщо граєш у «ромб», то ці гравці мають бути індивідуально сильнішими, ніж суперник.
А якщо таких гравців немає і ти виходиш грати «ромбом» проти «Шахтаря» – то отримуй свої 6 голів і йди відпочивай. Потім ви ж кореспонденти запитуватимете, навіщо так грати. Це кропітка робота, яка потребує і часу, і витрачених грошей на футболістів під цю тактику.
Зараз грається трохи по-іншому, зараз здвоєні фланги, зараз потрібні вінгери, потрібні універсальні виконавці у центрі поля, щоб по-різному вибудовуватися. І хибна дев’ятка потрібна, і габаритний нападник – який у мене зараз є, Будківський. У мене немає жодної ностальгії за старими часами, дивимось тільки на суперника та на те, що у нас є.
Будь-яку тактику ти мусиш ставити не під книжку, а розбиратися у нюансах. Умовно, подивитися тижневий цикл «Барселони», приїхати додому, переписати похвилинно тренувальний процес і думати, що ти чогось навчився – це не зовсім правильно. Так, дізнаєшся і помічаєш щось нове. Але потрібно передусім розуміти, що саме тренер хоче добитися, наприклад, якоюсь вправою. Треба сідати та розмовляти з ним – його пояснення куди корисніші.
Ти не можеш закритися та весь чемпіонат грати своєю однією тактикою. Тебе вивчають, а ти нікого не вивчаєш. Це можуть дозволити собі хіба елітні команди, в яких найкращі гравці.
Є тренери зі своїми ідеями, в яких просто не пішло. Той же Хабі Алонсо – все виграв у «Баєрі», його всі хотіли, вмовляли. Прийшов – через пів року викинули, бо комусь щось не сподобалося.
– Ви згадали про Будківського, і є цікава статистика. «Зоря» зараз – п’ята команда УПЛ за відборами м’яча у чужій третині поля, та і загалом усі відзначають ваш високий пресинг. Як вам вдалося вписати Пилипа у такий футбол? Влітку щодо цього у багатьох був скептицизм.
– Пилип попри свій досвід досі голодний до футболу. Це видно по тому, як він тренується та викладається. Сили є, гріх таким гравцем розкидатися та змушувати його робити те, у чому він неефективний.
Так, хочемо грати вище та агресивніше, наполягаємо на цьому. Є матчі, де добре накриваємо, але не перемагаємо. Є матчі, де навпаки більше захищаємося, але можемо вибігти у контратаку. Ви вже згадували, що у нас є швидкі гравці, які вибігають. Стандарти також – сьогодні це одна з найголовніших речей у футболі. Можеш грати блідо, але забити один-два кутових.
Якщо ввімкнути Бундеслігу, яку я люблю та постійно дивлюся, то вони там постійно так грають. Там немає такого, щоб команди сідали. Навіть проти «Баварії» намагаються накривати. Дивишся – і хочеш у виконанні своєї команди те саме бачити. На цьому побудований наш стиль.
Щодо Будківського, то він сам все розуміє. Немає такого, що хоче лише стояти «дайте мені м’яч, і я заб’ю у порожні ворота». Треба трохи потрудитися, що він і робить.
Є команди, які краще накривають, ніж ми, тому є над чим працювати.
– Ще одне відкриття першого кола – Деян Попара. Спочатку ви перевели його з позиції шістки на позицію вісімки, а в останніх матчах взагалі використовували на фланзі. Як до цього взагалі дійшли?
– Він не боїться м’яча – це найголовніше. Дуже корисно, коли гравець вміє грати на кількох позиціях. Коли він заходить всередину з флангу, то, знову ж, не боїться м’яча – лізе, обігрує. Завдяки цьому вище підіймається фланговий захисник – і кількісно насичуємо зону в атаці.
А ось Слесар – він більше лінійний. Йому потрібен простір, він пробіжить, подасть. Попара ж може і забрати, і віддати, і вперед рухати. Коли маєш таких футболістів, то знаєш, що можеш безболісно переставляти їх, коли якісь травми чи дискваліфікації у складі. Картинка залишається незмінною, просто змінюються імена.
У мене колись у «Зорі» таке саме було – на різних позиціях грали Громов, Кабаєв, Лєднєв. Тож завжди знали, що хлопці не бояться грати десь в іншій зоні, якщо це потрібно.
Виходить, Попара – це точно гравець основного складу, бо 2-3 позиції може закривати. Не тільки він, є й інші універсальні виконавці. Це про розвиток системи, щоб не просто купити когось і радіти цьому, а розвивати футболістів також з різних боків.
«Я ніколи на загал нікого не критикую і не хвалю»
– Мало практики отримували орендовані у «Динамо» Роман Саленко та Навін Малиш – що їм на поточному етапі бракує для гри в основі в УПЛ?
– У них все є. Але треба не забувати, що у нас жива конкуренція. На цих позиціях є футболісти, які багато років грали в УПЛ, багато віддали команді. Впевнений, що у Саленка та Малиша хороше майбутнє. Вони повинні просто далі тренуватися з тією віддачею, яку демонстрували. І користуватися хвилинами, які отримують.
Саленко добре почав у нас, потім була травма, що навіть на ЧС U-20 не поїхав. Це його вибило. У нього це щойно перший рік у дорослому футболі. Вперше тренується зі старшими хлопцями, в яких по 300 матчів в УПЛ. Потрібно багато енергії, щоб проявити себе. Також розуміння, що не можеш вийти з юнацького футболу – і одразу сильно заграти у дорослому. У тебе будуть спади, будуть яскраві матчі, все чергуватиметься.
Ми розраховуємо, що вони далі розвиватимуться та будуть з нами. Але немає такого, що вони повинні в усіх матчах грати, бо ми взяли їх в оренду з «Динамо».
– Недавно Ілля Крупський розповів, що ви якось сказали йому: «Мені б твої дані, а тобі мою голову – ти вже грав би у «Мілані». До кого зі сьогоднішніх молодих гравців «Зорі» можна застосувати цю фразу? Хто, на вашу думку, має великий потенціал, якщо краще прийматиме рішення на полі?
– Якщо зараз буду називати прізвища, то потім мої гравці це читатимуть і казатимуть один одному «тебе згадали, а мене ні» (сміється – прим.). Не буду цього робити.
Коли ти індивідуально розмовляєш з гравцем, то можеш розповідати все, що вважаєш за потрібне. А потім, коли партнери питатимуть, то може що завгодно відповісти – обманути навіть, бо не кожен хоче виносити все на публіку та не кожному це подобається.
Тому я ніколи на загал нікого не критикую і не хвалю. Тільки в особистих розмовах. Бо, наприклад, хтось може подумати, що якщо тренер посварив, то і він потім може цього одноклубника сварити.
З Крупським теж так пожартував. Бо бачив, що бігає, проявляє себе – але десь не ті рішення приймає трохи.
«Повірте, у «Барселоні» та у Німеччині теж по колу бігають»
– Також впродовж сезону важливим гравцем був Вантух, а в останніх матчах в основу повернувся Мічін. Але в обох влітку закінчуються контракти. Ми вже знаємо, що у таких випадках буває у «Зорі» – гравців відсторонюють від команди, якщо вони відмовляються від пролонгації. Чи була у вас вже розмова з керівництвом стосовно цього? Чи є ризик повторення цих історій?
– Сподіваюся, що такого не буде. Перемовини ведуться, хлопці розмовляють з керівництвом, тренуються з командою. Немає нікого, хто бігає по колу.
Я знаю, що і Вантуху, і Мічіну запропоновані нові контракти. Я як тренер був би радий, якби вони залишились. Але це їхня кар’єра, не моя. Там же ж така робота – агенти, все таке.
Не думаю, що ми переписуємо футбольну історію і робимо якось по-іншому. Повірте, так само і у «Барселоні» по колу бігають, і у Німеччині. Коли гравця, який не хоче продовжувати контракт, трохи прибирають у бік. Тому що потрібна зарядженість на гру.
А він трошки побігав по колу, потім потренувався у другій команді – і повернувся у першу. Це нормальний процес, коли футболіст хоче покинути клуб. Бо навіщо на них тоді увагу звертати? Так, є такі, що незамінні – тоді вони йдуть на підвищення і ти це розумієш, тому використовуєш їх до кінця.
А є такі, що їм з різних причин некомфортно. Не хочеш – окей, ми тепер звертаємо увагу більше на інших футболістів, тому що вони виходять на перший план. Я не про «Зорю», я загалом кажу. У будь-яких закордонних командах, навіть дуже відомих, бігають по колу. І не по одному гравцеві. Я сам це переживав, коли грав і тренував, бачив це та знаю. А у нас це якось возвеличується. Можливо, тренери неправильно пояснюють, чому це робиться. Це не виховні заходи.
– На збори команда відправилася без Руана, якого підписали влітку і про якого тоді була хороша преса. Мовляв, приїжджає дуже високого рівня гравець. Які причини, що йому не вдалося інтегруватися у команду?
– Це все індивідуально. Один може приїхати ноунеймом – а потім без нього вже не можеш уявити команду. А цей хлопець – так, свого часу і в Серії А грав, потім травми якісь. Прийшов сюди, в усіх теж була надія… але так сталося. Конкуренція, як влився у колектив. Той же Жуніньйо колись перші пів року у «Зорі» у мене у космосі літав. Думав, що приїхав з Бразилії – тому гратиме.
Мені важливо, як себе хлопці проявляють на тренуваннях. Тож з Руаном, на жаль, вийшло так, що це не стало підсиленням. Таке рішення. Не хочу тренувати 30 людей на полі, мені потрібно 22-24. Що я й сказав керівництву. Відібрав своїх гравців та поїхав на збори.
«Вважаю, що за відео дивитися гравців – неправильно»
– Які позиції зараз потребують підсилення та над чим ведеться робота?
– У нас трохи кульгає позиція нападника. Мені потрібні атакувальні гравці. Ось ми зараз взяли панамця Верлея на пів року з правом викупу. Він може і в центрі зіграти, і на фланзі, чи у парі. Щоб була конкуренція і Горбачу, і Будківському. Бо без Пилипа важко, коли травма чи дискваліфікація. Щоб була у нас тепер альтернатива.
І також півзахист – гравці, які роблять різницю. Але їх дуже важко знайти з врахуванням того, яка ситуація зараз у країні. Ми раді бачити хлопців, які все ж приїжджають на перегляд. Вважаю, що за відео дивитися гравців – неправильно. Хочу наживо на них подивитися. Мені треба знати, як він зараз грає, а не якісь попередні матчі.
Запросили івуарійця на збори, Нваезе повернувся з оренди. Правий захисник Максим Стрюков приїхав – він молодий, 20 років, це на майбутнє, теж хочемо його подивитись.
– Чи є ризик, що «Зоря» може втратити Олександра Сапутіна? Були чутки, що до нього є інтерес.
– Можу сказати одне – мені дуже подобається, коли є пропозиції з інших клубів про купівлю наших гравців. Коли це відбувається – а це, повірте, не тільки Сапутін, там 5-6 футболістів – значить команда правильно розвивається, і футболісти теж.
Коли у гравця є пропозиції, то він може бути спокійним. Розуміє, що він на хорошому рахунку. Знаю, що нам надходять пропозиції – не тільки по Сапутіну. Це й іноземні клуби. Але зрештою вирішуємо, який розвиток подій буде найкращим для клубу.
– Ви наприкінці першої частини УПЛ сказали, що «Зоря» незадоволена своїм місцем у таблиці. Звідси два питання. Перше – тобто ви вважаєте, що з таким підбором виконавців можете бути вище? Друге – чи є взагалі конкретні завдання на сезон в плані позиції у таблиці?
– Звісно, завжди хочеться бути вище, мати єврокубки. Якщо реально дивитись, то, думаю, ми 2-3 очки недобрали. А нині у таблиці плюс 2-3 очки – це вже зовсім інше місце.
Хочеться, щоб ми були стабільними. У нас два хороших матчі, а потім один посередній. Коли зловиш хвилю, коли можеш зіграти місяць-два на хорошому рівні, то вириваєшся наверх автоматично. Цього року такий чемпіонат, що кожен може обіграти кожного.
На папері є фаворити, але як показуються результати, все залежить від тебе. Наше завдання – стати стабільними. У нас є матчі, де забиваємо з першого моменту, але також є матчі, де з перевагою та моментами забивали недостатньо для перемоги. Або пропускали якісь дитячі голи. Будемо працювати передусім над цим. Друга частина сезону – завжди найважливіша, нагороди роздають у травні.
У нас свій бюджет, у нас же немає грошей як у дурнів фантиків. Тому маємо поступово розвиватися та уважно ставитися до придбань. В інших – більше можливостей, але ми проти них достойно виступаємо.
Джерело:Tribuna.com